Замок, якого не існує: таємниці та технологічні дива резиденції Шувалових у Тальному

Авантюра на мільйон. Як спалений палац та копенгагенські креслення подарували Україні архітектурний діамант На півдорозі між Києвом і Одесою стоїть єдина в Україні споруда данського архітектора - Палац Шувалових. Проте людина, чиїм ім'ям його називають, не прожила в ньому жодного дня. Щоб дізнатись таємниці цього маєтку, журналістка РБК-Україна Анна Болобан побувала у палаці, де екскурсію провів його директор Тальнівського палацово-паркового комплексу Шувалових Олег Шатайло. Більше цікавого: Вікна-бійниці та метрові стіни: 10 замків в Україні, де можна переночувати Палац, а не замок Перше, що розвінчує пан Олег - це саму назву. Упродовж багатьох років місцеві помилково називали будівлю замком, що суперечить реальності. "Замок - це військова споруда, фортифікаційна. Вони будуються на скелях або на узвишшях. Там є бійниці, з яких мають стріляти. У нас нічого такого немає", - каже пан Олег. Шувалов ніколи тут не жив Щоб зрозуміти чому - треба пройти ланцюгом родинних звʼязків. На початку 19 століття Тальне і 12 навколишніх сіл належали Ользі Потоцькій. Вона вийшла заміж за генерала Лева Наришкіна, який побудував тут перший палац. Їхня єдина донька Софія одружилася з графом Петром Шуваловим - і маєток пішов у придане. Таким чином територія маєтку опинилась у Шувалових. У Петра і Софії було 5 доньок і єдиний син Павло Шувалов. Лише він міг стати законним спадкоємцем, тож вступив у права після смерті матері у 1894 році. "І перше з чого він починає своє правління тут - з великої авантюри. Він спалює старий палац. Це неофіційна версія" - розповів Олег Шатайло.

Фото: Анна Болобан Офіційно палац згорів від недогляду за пічним опаленням. У кінці 19 століття Павло Шувалов перебував у фінансовій скруті, тож він хотів отримати страхові виплати. З грошима Павло їде до Данії, де за сприяння сестри Софії Бенкендорф успішно знаходить архітектора для споруджування нового палацу - Андреаса Клемменсена. Будівництво почалося у квітні 1902 року. А у жовтні того ж року Павло помирає - тобто за пів року до появи перших стін. Будівництво продовжила його дружина - графиня Єлизавета Шувалова, яка проживала там до 1919 року. Єдина в Україні споруда данського архітектора У цьому і полягає головна унікальність палацу. Отримавши страхові виплати за "випадкову" пожежу, Павло Петрович Шувалов вирушає у Копенгаген. Там він знайомиться з відомим данським архітектором Андреасом Клемменсеном. Майстер погодився спроєктувати новий палац, при цьому ні разу не приїздивши в Україну. "Андреас Клемменсен не був тут жодного дня. Він працював дистанційно, а керував будівництвом Мортен Рьоннов, архітектор і його помічник", - розповідає Шатайло. Андреас Клемменсен і фото будівництва У 2021 році до Тального приїхали архітектори-реставратори під керівництвом Анатолія Зотова. Через друзів у Данії вони отримали копії креслень Клемменсена з Копенгагена. І лише тоді стало зрозуміло, як насправді був влаштований палац.

Фото: Анна Болобан Як влаштований палац Креслення Клемменсена показують, що будівля чітко поділена на три зони: господарську, гостьову і приватну половину власників. Нижня частина палацу - господарське крило. Сюди входять кухня, їдальня для прислуги, кімната для столового срібла, лакейська. Саме в цій частині зберіглася оригінальна мармурова підлога - в решті палацу (окрім ванної кімнати) підлога була дерев’яна. Другий поверх - гостьова частина. Туди ведуть окремі сходи від гостьового входу, щоб не турбувати господарів. Відповідно, там були розташовані окремі кімнати з власними вбиральнями.

Фото: Анна Болобан Перший поверх - половина господарів та приймальна частина. Тут розташована велика їдальня з окремим парадним входом. У їдальні стояли окремі столи для чаювання і для їжі. Фото: Анна Болобан Половина господарів чітко поділена на чоловіче і жіноче крило. У чоловічому - тільки більярдна і спальня. У жіночому - кімнат значно більше: кабінет графині з окремим входом для прийомів, спальня, гардеробна та будуар. Ванна кімната - спільна, має два входи з різних сторін. Будуар - найсвітліша кімната першого поверху. Саме сюди графиня заходила, щоб одягнутись і нафарбуватись. Спальню спроєктували інакше: у ній завжди напівтемрява - за рахунок тіней від дерев і продуманого розташування вікон відносно сторін світу. "Не приїжджаючи в Тальне, не будучи в Тальному, треба було так продумати, так спроєктувати, щоб тут завжди була напівтемрява", - дивується пан Олег. Як українці вчилися класти цеглу по-англійськи На будівництві працювали не тільки місцеві. Європейці займалися тим, що вони клали цеглу та мармурову плитку, і тесали каміння. Мортен Рьоннов у листах до Клемменсена дивувався: українці не знають, що таке англійська кладка цегли. Воно й не дивно, як пояснює Шатайло, в Україні 6 тисяч років технологія будівництва житла не змінювалась. З Трипілля був дерев'яний каркас, обмащений глиною і перекритий сніпками.

Фото: Анна Болобан Найновіші технології початку XX століття Станом на 1907 рік, коли будівництво завершилось, палац мав усе, що вважалося сучасним: електрику, каналізацію, опалення. Останнього три види: камін, камінопіч та калориферне опалення. Води у місцевості не було - її привозили кіньми до нижньої вежі, зливали в резервуар у підвалі, а звідти насосом качали нагору, у велику башту. "Далі вода чистою фізикою потрапляла по всьому палацу",- додав пан Олег. Як працює калориферне опалення? Через віконця в цоколі заходить холодне повітря. Воно розігрівається у топковій у підвалі. Далі повітря по жаровим каналам іде підлогою та стінами. У кімнати воно виходить через невеликі отвори, з декоративними решітками, через які регулювали температуру. Помилка, що коштувала кар'єри У 1905 році, коли будівництво ще тривало, дах однієї з кімнат почав протікати. Клемменсен звинуватив у помилці свого помічника Мортена Рьоннова та позбавив його рекомендацій. Без них архітекторові в Європі було дуже складно знайти роботу. Проте чоловік не здається, а переїжджає до Аргентини. Там Рьоннов вибудував успішну кар'єру, одружився, виростив дітей і онуків. У Данію повернувся лише після смерті Клемменсена. "Тобто помилка у чужій країні йому коштувала кар'єри у власній країні", - додав пан Олег. Історія палацу після графині Шувалови покинули маєток 1919 року, виїхавши після революції з Криму за кордон. З 1919-го по 1923-й у палаці діяла перша на Уманщині українська учительська семінарія імені Шевченка. Далі - чотири роки будинку-притулку для дітей-сиріт. Починаючи з 1927-го по 1992-й у палаці знаходився навчальний технікум. А після - Музей історії хліборобства. Найбільших пошкоджень палац зазнав уже у XXI столітті. У 2006-2009 роках тут тривала державна реставрація за програмою "Золота підкова Черкащини". Робочі зняли оригінальну голландську поливʼяну черепицю - вона й досі складена під парканом - і замінили її металевою. Дерев'яні підлоги залили 20-40 сантиметрами бетону. Стелі по всьому палацу оббили, щоб прикрутити гіпсокартон. Після цього палац почав "роз'їжджатися": тріщини пішли від землі до даху. Цікавий факт: у палаці знімали фільм "Чорний ворон". Зелена фарба в більярдній та червона на стінах парадної частини - сліди саме цих зйомок. Справжня реставрація почалася у 2021 році, коли приїхала команда Анатолія Зотова. У травні 2024 року фінансування припинилося, і реставратори поїхали до Києва. Зараз у палаці працюють четверо охоронців, які підтримують його стан, запобігаючи подальшим руйнуванням. "Після війни, після перемоги, є надія, що палац все ж таки буде відреставровано", - каже Олег Шатайло. Як потрапити на екскурсію Палац відкритий для відвідувачів приблизно з середини березня до середини листопада. Через відсутність опалення зимою всередині холодно. Для шкільних та групових екскурсій пан Олег радить домовлятися заздалегідь - особливо на вихідні, коли відвідувачів найбільше. Географічно Тальне розташоване приблизно на рівній відстані між Києвом та Одесою, зручно комбінується з візитом до "Софіївки" в Умані. Контакти можна знайти на сторінці Олега Шатайла у Facebook або на сторінці комунального підприємства "Тальнівський палацово-парковий комплекс". Більше цікавого: 7 нерозпіарених туристичних місць України, про які знають лише обрані Забуті фортеці Київщини, про які мовчать гіди: як виглядала невидима оборона столиці