Війна сильно змінила погляди українців на розважальну індустрію Чи варто витрачати бюджетні кошти на масштабні шоу під час війни? Чи можна відокремлювати творчість від громадянської позиції артиста? І як українці ставляться до знаменитостей, які залишилися за кордоном? Відповіді на ці запитання дали результати соціологічних досліджень.
Як змінилися суспільні настрої та очікування українців щодо культури, державних витрат і репутації публічних людей, розповідає РБК-Україна з посиланням на пресреліз команди продюсера Михайла Ясинського.
Більше цікавого: Чому Оля Полякова просила змінити правила Нацвідбору "Євробачення"
"Емпіричні дані двох незалежних досліджень, проведених у першому кварталі 2026 року соціологічною агенцією Info Sapiens та Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), фіксують появу нової суспільної реальності. Старі моделі взаємодії між державою, інституціями, культурними елітами та громадянами частково втрачають свою спроможність і потребують адаптації під новий, значно вимогливіший суспільний запит", - розповіли в команді продюсера.
Дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС): Бюджетний прагматизм та пріоритети витрат на Євробачення
Загальнонаціональний зріз громадської думки, представлений КМІС, фокусується на вимірюванні чутливості суспільства до теми публічних фінансів на прикладі організації Національного відбору на міжнародний пісенний конкурс "Євробачення".
Дослідження демонструє, що
загальна підтримка міжнародного представництва держави більше не означає автоматичного схвалення будь-яких супутніх витрат з боку бюджету.
Моделі фінансування та формат події через призму суспільного сприйняття
Загальна думка щодо потреби міжнародної присутності України залишається стабільно високою.
70% опитаних українців загалом підтримують або не заперечують проти того, щоб країна брала участь у "Євробаченні". Лінію повного неприйняття участі під час війни займають 27% респондентів.
Проте коли питання переходить у площину фінансування внутрішніх етапів (зокрема телевізійного шоу Національного відбору), суспільні настрої чітко диференціюються на користь прагматичних рішень:
- Модель приватного фінансування (42%): Найбільша відносна більшість громадян наполягає на тому, що участь України є важливою, але фінансування масштабних телевізійних шоу для відбору має здійснюватися виключно за рахунок приватних спонсорів, меценатів чи організаторів, без залучення коштів державного бюджету.
- Бюджетна оптимізація та скромність (16%): Респонденти погоджуються на використання державних коштів, але вимагають радикальної зміни формату - повної відмови від дорогого телевізійного шоу на користь закритих прослуховувань, онлайн-форматів або мінімалістичних рішень.
- Повне схвалення чинної бюджетної моделі (12%): Лише кожен восьмий респондент вважає виправданими прямі витрати бюджетних коштів на організацію масштабних розважальних шоу, обґрунтовуючи це важливістю культурної дипломатії та потребою суспільства в позитивних емоціях.
Соціодемографічні контрасти та регіональні особливості
- Віковий фактор. Старше покоління виявляє найбільшу критичність. У віковій групі 70 років і старше частка тих, хто вважає участь України в конкурсі недоречною під час війни, сягає 35%. Натомість молода аудиторія (18-29 років) частіше шукає компромісні управлінські рішення: 32% представників цієї групи виступають за збереження участі, але за умови суттєвого спрощення формату події та мінімізації кошторису.
- Економічний фактор. Респонденти з низьким рівнем особистого чи сімейного достатку частіше транслюють повне неприйняття витрат non-military характеру (36% проти участі взагалі). Серед забезпечених верств населення фіксується найвищий рівень підтримки масштабного шоу за державний кошт - 16%.
- Регіональний зріз. На Сході України зафіксовано найвищий рівень незгоди з проведенням розважальних заходів (31% респондентів виступають проти участі). У Західних та Центральних регіонах критика бюджетних видатків частіше зміщується у бік вимоги залучення приватних донорів (понад 45% за спонсорську модель).
"Економічні очікування соціуму зазнали фундаментальних змін.
Бюджетні кошти де-факто демарковані суспільством як "кошти оборони та виживання". Сумарно 58% громадян (прихильники спонсорської моделі та скромного формату) висловлюють прямий запит на зміну фінансових підходів до організації публічних заходів", - йдеться у висновках до опитування.
"
Рівень суспільної толерантності до фінансування яскравих розважальних форматів за державний рахунок наближається до критичного мінімуму (12%), що вимагає від державних інституцій переходу на нові моделі публічно-приватного партнерства та децентралізації фінансових ризиків", - додали в релізі.
Дослідження агенції INFO SAPIENS: Структура медіаспоживання та репутаційні фільтри для артистів
Дослідження від соціологічної агенції Info Sapiens фокусується на двох напрямках: детальному вимірюванні інтересу до "Євробачення" всередині різних вікових груп та визначенні моральних критеріїв прийняття культурних діячів, які мали зв'язки з РФ або перебувають за кордоном.
Структура залученості та медіаспоживання за віком
Дослідження фіксує виражену сегментацію українського суспільства за рівнем інтересу до великих медіапроєктів. Загальний розподіл аудиторії всередині категорій зафіксував чіткі вікові аномалії:
- Ядро активної аудиторії ("Слідкую дуже уважно"). Головним демографічним драйвером тут виступає молодь віком 18-34 роки, яка становить 39,81% від усіх найуважніших глядачів. Показники інших груп значно нижчі: 35-44 роки - 18,69%, 45-55 років - найменше, лише 16,94%.
- Частково залучена аудиторія ("Стежу за окремими етапами"). Тут фіксується раціональний або ситуативний інтерес. Основну питому вагу мають особи старшої вікової групи 56+ років (34,72%) та громадяни віком 35-44 роки (22,62%).
- Пасивна обізнаність ("Знаю про конкурс, але не слідкую"). Найвища концентрація пасивного ігнорування контенту притаманна віковій групі 45–55 років, вони становлять 26,74% від загальної кількості респондентів із такою позицією.
- Абсолютна ізоляція від медіаприводу ("Нічого не знаю про конкурс"). Найбільш контрастний результат продемонструвала молодь. На вікову групу 18-34 роки припадає аж 42,78% від загальної кількості повністю необізнаних осіб.
"Дані руйнують довоєнне уявлення про монолітний інтерес соціуму до великих культурних брендів.
Увага громадян стала децентралізованою. Поляризація всередині молодіжного сегмента (де 39,81% формують активне ядро, а 42,78% взагалі нічого не знають про подію) вказує на те, що класичні інструменти утримання аудиторії втрачають свою універсальність.
Суспільний запит зміщується від пасивного споживання "видовищ" до фокусування на інших, більш критичних аспектів реальності", - йдеться у висновках до опитування.
Репутаційні критерії, громадянська позиція артистів та диференціація етичної відповідальності
Центральним елементом дослідження став аналіз моральної легітимності діячів культури. Суспільство демонструє високий рівень інтегрованості етики та культури: 71% опитаних заявили про неможливість відокремлення творчості артиста від его громадянської позиції.
Концепт
"мистецтво поза політикою" громадською думкою повністю відкинутий.
Проте детальний аналіз розподілу відповідей свідчить про високу раціональну зрілість та справедливість соціуму:
громадяни не схильні до сліпого радикалізму і чітко диференціюють публічних осіб за історичними періодами та реальними діями на користь держави.
Російський трек кар'єри: хронологічна шкала суспільного прийняття
Суспільство чітко розмежовує рівень провини та репутаційних наслідків для виконавців за трьома історичними етапами.
Період до березня 2014 року (до анексії Криму та початку війни на Сході)
Громадяни виявляють найвищу лояльність до цього етапу.
62% українців вважають виступи чи роботу в РФ у цей час прийнятними або такими, що не мають жодним чином впливати на поточний статус артиста в Україні. Суспільство визнає це контекстом довоєнного відкритого ринку. Лише 18% висловлюють негатив, а 20% не визначилися.
Період з березня 2014 по 24 лютого 2022 року (період АТО/ООС)
Загальний
показник суспільного неприйняття тих, хто працював у РФ у цей час, становить 67%. Проте соціологи зафіксували фундаментальне внутрішнє розмежування в цій категорії.
- Група "Комерційного колабораціонізму". Виконавці, які переїхали до РФ, отримували там нагороди та ігнорували контекст агресії проти власної країни, марковані як повністю недопустимі для повернення у національний простір.
- Група "Громадянської інтеграції та еволюції" (умовний кейс тривалої патріотичної позиції). Якщо артист мав епізодичні виступи в РФ до 2014 року або на самому початку 2014 року, але прийняв рішення залишитися в Україні, протягом усіх наступних років (2014-2022) системно працював на розвиток культури, створював український продукт, виступав перед військовими та однозначно зафіксував проукраїнську позицію, рівень суспільної лояльності до нього кардинально змінюється.
64% опитаних зазначили, що багаторічна реальна праця всередині країни, патріотична позиція та інтеграція в українські суспільні процеси
повністю нівелюють довоєнні або ранні комерційні епізоди. Суспільство демонструє високу готовність захищати та приймати тих, хто зробив однозначний вибір на користь України у критичний момент і підтвердив його роками діяльності.
Період після 24 лютого 2022 року (повномасштабне вторгнення)
Етап абсолютного суспільного консенсусу.
89% опитаних вимагають повної та безстрокової заборони на публічну, гастрольну та медійну діяльність в Україні для осіб, які після 24.02.2022 залишалися в РФ або підтримали її наративи. Лише 3% допускають компроміси, 8% - вагаються.
Сприйняття артистів, які перебувають за кордоном
Фізична присутність діячів культури в країні під час війни викликає внутрішні суперечності в громадській думці:
- Повністю негативне ставлення (54%). Понад половина респондентів вважає, що артисти, які виїхали за кордон після початку повномасштабного вторгнення і залишаються там, втратили моральне право представляти країну або отримувати підтримку публічного сектору.
- Поміркована/умовна позиція (28%). Ця група готова легітимізувати перебування виконавців за кордоном, якщо вони конвертують свій статус в інструмент культурної дипломатії: проводять благодійні тури, акумулюють кошти для ЗСУ та системно артикулюють українську позицію в іноземних медіа.
- Байдужість до географічного фактора (18%). Респонденти не вважають місце проживання критерієм оцінки творчості.
Також було надано інформацію про віковий контраст.
Молодь (18-29 років) у 41% випадків готова приймати аргумент про ефективність благодійності за кордоном, тоді як
категорія 60+ років у 69% випадків налаштована безкомпромісно негативно.
Тож, репутація публічної особи трансформувалася з категорії маркетингу в категорію суспільної безпеки та морального договору.
"Суспільство вибудувало жорстку етичну рамку (71% за нерозривність творчості та позиції), проте воно демонструє справедливість: соціум карає репутаційним ігноруванням тих, хто обрав нейтралітет або РФ, але виявляє абсолютну лояльність і захист щодо артистів, які з 2014 року і після 2022 року залишалися в країні, системно працювали з українцями та підтвердили це патріотичною діяльністю", - наголошується у висновках.
Що відомо про дослідження
У релізі наведено результати двох досліджень. Перше проводив Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) у період з 12 по 24 лютого 2026 року. До вибірки включалися громадяни України віком від 18 років, які проживали на підконтрольних територіях.
Опитування залучило усі підконтрольні регіони України, де наявний мобільний зв'язок. Громадяни за кордоном не опитувалися. Метод опитування - телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера (CATI) на основі випадкової генерації мобільних номерів.
"Статистична похибка формально не перевищує 2,2% для показників, близьких до 50%. В умовах війни додається певне систематичне відхилення через міграцію, проте дані є репрезентативними для відображення динаміки настроїв усередині країни", - йдеться в матеріалах.
Друге дослідження проводилося у січні-лютому 2026 року. Воно також охопило усі регіони України, які не перебувають в російській окупації. Було проведено кількісне анкетування через стандартизовані інтерв'ю. І, як зазначено, це повністю репрезентативний зріз для вивчення внутрішньогрупових трендів, медіаповедінки та репутаційних оцінок населення України.
Висновки
Комплексний аналіз обох соціологічних масивів свідчить про завершення етапу емоційної адаптації українського суспільства до умов повномасштабної війни та перехід до довготривалої раціоналізації суспільних очікувань. Громадяни сформували новий тип суспільного запиту, ключовими характеристиками якого є висока вимогливість, чутливість до справедливості розподілу державних коштів та чітка шкала етичної відповідальності публічних осіб.
"Дані КМІС та Info Sapiens доводять, що колишні довоєнні правила гри та управлінські моделі частково втратили суспільну легітимність. Суспільство вимагає від державних інституцій оптимізації non-military витрат та переходу на спонсорські рейки, а від медіапростору - захисту від репутаційно токсичних осіб", - наголосили в пресслужбі.
"При цьому соціум виявляє гнучкість, зрілість і справедливість: він повністю легітимізує та захищає тих діячів культури, які пройшли іспит історичними кризами (2014 та 2022 роками), залишаючись і працюючи всередині країни разом зі своїм народом", - додають в команді.
Впровадження нових, прозорих правил гри, що базуються на цих цифрах, є логічним та неминучим наслідком трансформації самого українського соціуму. А спроби зберегти довоєнні алгоритми взаємодії, як вказано в релізі, поглиблюватимуть кризу довіри, тоді як оновлення критеріїв є логічною вимогою часу.
Ще більше цікавого
Найгучніші скандали "Євробачення" за час існування конкурсу
Скільки балів дали Україні на "Євробаченні-2026" та хто поставив нулі
